У рамках інформаційної кампанії, присвяченої 85-тим роковинам Голодомору 1932-1933 років, Український інститут національної пам’яті, публікує низку фактів, що коротко і без зайвого дадуть кожному читачеві відповіді на запитання і поштовх до подальших пошуків.
Сьогодні ми з’ясуємо:
- Навіщо більшовики організували Голодомор?
- Як був організований Голодомор?
Головною метою Голодомору, організованого більшовиками, було знищити найактивнішу частину української національної групи задля руйнування української політичної нації.
Втім, як і будь-який геноцид, Голодомор має складну генезу, що дозволяє визначити цілі, які переслідували його організатори. У сукупності вони свідчать про штучний і наперед спланований Голодомор:
▪️По-перше, ініціатори та виконавці Голодомору планували подолати протидію політиці колективізації, вони розуміли, що голодні люди не здатні на будь-який значний опір. Так, у 1930 р. у масових антирадянських виступах в Україні взяло участь близько 1,2 млн селян. За перші 7 місяців 1932 р. органи ҐПУ зафіксували в УСРР понад 900 масових виступів, що складало понад 56% усіх антиурядових акцій в СССР за цей час. Під час Голодомору опір практично був зведений до нуля.
▪️По-друге, за роки українізації в Україні сформувалася чимала група українців-комуністів, які добивалися все більшої самостійності, зокрема в сфері економіки, та розглядали російський народ в УРСР як національну меншину. Також з’явилася потужна національна культурницька еліта, яка починала мислити категорією «Геть від Москви». Йшлося про становлення української політичної нації, що з точки зору майбутніх організаторів Голодомору не можна було допустити. Цей рух до самостійності та відособленості був сприйнятий Москвою як прояв сепаратизму, що мав бути придушений. Протягом 1932-1933 рр. партійний апарат був майже повністю змінений, чимало з українських комуністів виключили із партії та заарештували.
▪️По-третє, на 1932 р. комуністичне керівництво усвідомило, що за два роки колективізації селянська ментальність, яка опиралася на приватновласницькі традиції, залишалася настільки сильною як і 10 років тому, що не дозволяло розраховувати на успіх політики колективізації в подальшій перспективі. Сталін поставив питання гостро: всі проблеми вирішити одночасно – подолати опір селян, інтелігенції та націонал-комуністів у владі, провчити непокірних та перетворити тих, хто залишиться на «радянських» людей, які б безкоштовно працювали у колгоспі.
Зробити це можна було лише в один спосіб – масово винищити непокірних. Україна стала лабораторією, де над цілим багатомільйонним народом були проведені страшні експерименти.
Голодомор став результатом чітко спланованої політики Кремля. До нього призвела посилена більшовиками попередня політика визиску та введення нових механізмів геноциду наприкінці 1932 року.
Головним із таких механізмів стало масове відбирання усього продовольства. Конфіскація вимагала напруження усього репресивного апарату системи, а також залучення багатьох містян, робітників у примусовому порядку, співробітників компартійного апарату. Для вилучення продовольства створювалися спеціальні загони з активістів, які ходили по сільських обійстях і здійснювали обшуки.
Із початком 1933 року ці спеціально навчені активісти забрали все їстівне у мільйонів людей, прирікши їх на масовий голод.
Люди почали тікати з уражених голодом територій. У відповідь влада намагалася ізолювати голодних селян у межах окремих населених пунктів та територій. Більшовики застосували режим “чорних дошок”.
Села, занесені на “чорні дошки”, оточувалися збройними загонами міліції та радянських спецслужб. Вивозилися усі запаси їжі. Заборонялися торгівля та ввезення будь-яких товарів.
Занесення сіл на “чорні дошки” було рівнозначно смертному вироку їхнім мешканцям.
Голодний люд намагався вибратися за межі України. У відповідь у січні 1933 року режим заборонила виїзд селян із території України та Кубані, заселеної переважно українцями. Це стало ще одним елементом політики Голодомору. Втікачам перестають продавати квитки на залізничний та водний транспорт. Блокуються дороги до міст. Тих, хто встиг виїхати, заарештовують і повертають назад.
У результаті були створені умови несумісні із життям для значної частини населення України.
Знесилені голодом селяни опинилися у замкнутому колі, повністю залежні від волі членів державного та партійного апарату.
Ми пам’ятаємо! Ми сильні!
Інформаційна кампанія Українського інституту національної пам’яті до 85-тих роковин Голодомору.
Читайте також: